Пам'яті Володимира Антоновича Плютинського
Пам'яті Володимира Антоновича Плютинського
Неординарній особистості, успішному керівнику Володимиру Антоновичу Плютинському 4 травня виповнилося б 94 роки (1927-2009).
Він був двічі удостоєний звання Герой соціалістичної праці, тричі – кавалер ордена Леніна. Заслужений працівник сільського господарства, почесний академік Української академії аграрних наук, член-кореспондент Міжнародної кадрової академії. Він обирався депутатом Верховної Ради УРСР, народним депутатом СРСР, членом Верховної Ради СРСР, ЦК КПРС, народним депутатом України (III і IV скликань).
Яких тільки звань не було у Володимира Антоновича, проте унікальність цієї людини у справах, які було втілено у непростому, але цікавому житті.
Свій трудовий шлях він розпочав у 1942 році лісорубом. Під час Другої світової війни був розвідником партизанського загону. У повоєнні роки працював бригадиром рільничої бригади, головою колгоспу у Волочиському районі Кам'янець-Подільської області, головою Клеванської промартілі, головою укрупненого колгоспу Клеванського району Рівненської області.
У квітні 1958 року Володимир Антонович Плютинський був обраний головою колгоспу «Зоря комунізму» Рівненського району. Він згадував про свій перший рік головування: «18 корів, 130 коней, 45 свиней, трохи насіння і в касі величезний нуль, – ось і весь мій спадок. Людям за трудодень нараховували грошима по 8 копійок. Коробка сірників в ту пору коштувала 20 копійок. Ця цифра, як ніяка, красномовно говорить про статки колгоспників».
Володимир Антонович став головою не лише за посадою, а й за покликанням. Він був невтомним генератором ідей, вірив у людей, надихав їх власним прикладом. Завдяки цілеспрямованому характеру, все, за що він брався, вдавалося. З роками колгосп перетворився на аграрно-промисловий комплекс (колгоспний сад, консервний та склотарний заводи, тепличний комбінат (найбільший в області), тваринницькі комплекси, м'ясокомбінат, звіроферма, розвинуте рослинництво; лісозавод, автопарк, загалом в колгоспі було 19 виробничих підрозділів за різними напрямами).
Велику увагу Володимир Антонович приділяв розвитку соціальної сфери. Були збудовані палац культури, школи, дитсадки, спорткомплекс. Будувались житлові будинки зі всіма зручностями. На кошти господарства збудована Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги, санаторій «Червона калина».
Майже щодня в Зорі були гості та делегації з різних країн з метою перейняти успішний досвід. Якось у Володимира Антоновича запитали, якими принципами він керується в житті та роботі. «Які принципи?, – тихо сказав голова. До речі, він ніколи не поспішав і не підвищував голос. – Я вчуся. Все життя». Мабуть, у цій простій фразі і є унікальність такої постаті, як Володимир Антонович Плютинський.
Світла пам'ять Великій Людині!
