Історична довідка

Зоря – село є адміністративним центорм Зорянської територіальної громади.

Грабів – село, що розташоване за 15 кілометрів на захід від Рівного при залізниці, за якою проходить річка Устя. Перші вісті про Грабів дає опис Луцького замку 1545 року. За польської влади, саме у Грабові була сильна організація КПзУ,  яка вела боротьбу з польським гнітом, що проявлявся у забороні української мови та православної віри.

Сморжів - перші вісті про «Сморжов», як майно княгині Чарторизької-Іванової виринає з акта 1577 року. У 1583 році Іван Бистрицький надає для «сморжовського маримона» дерево із лісової «просіки», вносить кошти на спорудження круподерні. Два роки опісля возний Клевані оскаржує «сморжовських крестьян» за викрадання зрубаних дерев і заготовлених «стосів».

Диків - найдавніші відомості про село дає грамота 1446 року. Там сказано, що «село Деков на Стубле» король дарує Михайлові Чарторийському. У 1577 році «Деков» переходить до фортеці «Белев» як майно Януша Четвертинського.

Старожуків - старовинне село на лівому березі річки Стубли, якраз навпроти села Білів. Околиця Старожукова (колись Жукова) заселена в глибоку давність, про що свідчать городища, цвинтарища, кургани, могилки історичного і доісторичного періодів. Тут у урочищі Замостя, неподалік жуківського замчища, виявлено пам’ятки 11-13 ст., знахідки епохи кінцевого неоліту, бронзи.

Білів, на думку вчених існував уже за князя Святослава Великого (956-966рр.), а в час першої згадки  Пересопниці (1150) був підвладним монархові Андрію Юрійовичу Боголюбському. Відлуння цієї події знаходимо в «Старовинній історії Клеванського замку». Найдавніше достовірне свідчення про Білів дає грамота 1516 року, де сказано, що король Сигізмунд І дарує Богушу маєток «на имя Жуково с приселками, з Белевом».

Голишів, село, назва якого походить від прізвища Голиш. Воно засвідчене в 1603 році (Данило Голиш, Холоп, Новгород), хоч могло існувати дуже  давно. Народне сприйняття назви Голишів основане на понятті «Голе місце». Мовляв тут, де центр села, була колись середлісна галявина, оперта об смугу заливних боліт. У ній виросли перші забудови.

Застав’я – село, яке нараховувало на кінець ХХ ст.  50 дворів, 246 жителів. У його центрі стоїть заново споруджена кам’яна фігура Святого Петра і Павла. Розбудовуючись, село формує від Брестського шосе аж до Голишева суцільну житлову смугу, оперту об зникаючий струмок Рудку.

Дерев’яне – село, що розташоване за 1 км, на захід від Застав'я. В акті 1445 року сказано: «ми великий князь Олександр дали єсмо єму (Чарторийському) село Алишов (Голишів) а к тому же Дерев'яное на Рудце». А три роки опісля знову запис: «село Деревное и Заставье князь Михаил Чарторыйський велит передать на удержание Клевани». Подібне утверджує акт 1577 року: «Дерев'яное» як власність княгині Іванової Чарторийської надається Клевансьому замкові. За даними 1603 року, в «Дерев’яном по дороге на Олику» пограбовано знатного «чудесника», який перевозив з Клеваня дорогоцінні подарунки. А рік опісля там же зазнав наруги «дерев’янськой корчмар».

Новостав - уперше, але під назвою Новий Став, згадує грамота 1516 р., де сказано, що король Сигізмунд I надає Богушу маєтності на ім’я «Жуково» з присілками «Бєлєвом» і «Новым Ставом». Тоді, як свідчить народне мовлення, існував ще «Старый Став», розташований на лівому боці Стубли по дорозі на Олишву. Це був, очевидно, найдавніший осередок Новостава, а тепер його дільниця.