Надія ТАРШИН «Краплина добра»
До нашої громади надійшла книга від Надії Таршин «Краплина добра. Волонтерська хроніка». Авторка Надія Таршин (Галайко) – наша землячка, уродженка села Сморжів Рівненського району, займається волонтерською діяльністю з перших днів війни.
Книга «Краплина добра» – це невеликий фрагмент всенародної боротьби за Україну перед лицем ворога – Росії. В книзі зібрані в хронологічному порядку публікації – звіти, фотозвіти з 2014 р. по 2021 р. про волонтерську допомогу ЗСУ, добровольчим батальйонам під час військових дій на сході нашої країни однієї з волонтерських команд, яка об'єднала навколо себе таких же небайдужих і жертовних громадян України.
У передмові до книги Надія Таршин написала: «Найбільша моя мрія, як і багатьох українців, – щоб ця війна закінчилася і віроломний, підступний агресор – Росія – перед усім світом відповів за свої злочини на нашій землі, щоб ніхто більше не зазіхав на цілісність нашої держави і ми могли спокійно жити, працювати і розбудовувати правову і гідну державу. Слава Україні!»
В інскрипті Надія Таршин висловила подяку сільському голові Михайлу Олійнику за працю на благо громади та Ніні Кашернюк, бібліотекарю Зорянської публічно-шкільної бібліотеки, за велику кількість патріотичної та історичної літератури, яку Ніна Леонтіївна передала на передову у 2020 році.
Дякуємо пані Надії Таршин за цю книгу, за її щоденну працю, за необхідну справу для нашої країни в час надважких для неї випробувань.
Вірш Надії Таршин /20.02.2022/
Хочеться днів легкокрилих
Ясних, ніби неба блакить,
І без війни, серцю милих,
Літа проминають, як мить…
І де ти взялася проклята,
Усім ненависна війна?
Маємо Каїна «брата»...
У чім наша, Боже, вина?
Живуть же у світі народи
Без воєн у мирі, добрі…
У нас же війна і незгоди,
Тривога у кожнім дворі.
І плаче зажурена мати,
І сивіє тихо вдова,
На скронях сніги у солдата,
Бо пам'ять про друзів жива.
Нехай ця біда, Боже, згине,
Відійде від нас навіки,
Весняною повінню, сплине,
Очистивши води ріки.
Себе не дамо ошукати,
Дамо на землі своїй лад,
І будемо роду плекати,
Омріяний нами рай-сад.
І будуть ще дні легкокрилі,
Ясні, немов неба блакить,
А нині гуртуймося, милі,
Цей час нам сьогодні велить.