Історія села Дерев'яне
Історія села Дерев'янеДерев’яне – село, що розташоване за 1 км, на захід від Застав'я. В акті 1445 року сказано: «ми великий князь Олександр дали єсмо єму (Чарторийському) село Алишов (Голишів) а к тому же Дерев'яное на Рудце». А три роки опісля знову запис: «село Деревное и Заставье князь Михаил Чарторыйський велит передать на удержание Клевани». Подібне утверджує акт 1577 року: «Дерев'яное» як власність княгині Іванової Чарторийської надається Клевансьому замкові. За даними 1603 року, в «Дерев’яном по дороге на Олику» пограбовано знатного «чудесника», який перевозив з Клеваня дорогоцінні подарунки. А рік опісля там же зазнав наруги «дерев’янськой корчмар».
У 1651 році через «село Деревяное» для облоги Олики пробивався козацький загін Ватяги, якому селяни допомагали перейти через Здихальну гору.
Карта 1769 року іменує село «Дерев'яна», а новіші карто матеріали- «Деревляне», «Деревяное», «Деревное».
За даними 1889 року « с. Деревяное при ручье, волости Клеванськой» мало 72 двори, 561 жителів. У Церкві Пресвятої Трійці зберігалися копії метричних книг з 1827 року. Село мало крамницю, круподерню, смолярню.
Назва Дерев'яное (колись ще — Деревное, Деревяное) з наголошеним кінцевим складом можна пов'язати з найменням особи Дерев'ян. Воно засвідчене з 1487 і сприймається як похідне з суфіксальним «ян» від первісного Дерев, що в свою чергу відає себе за укорочене ім'я від старовинних формувань типу Деревобор, Деревокрас, «міцний борець, красень». Оскільки існують прізвища Деревний, дерев’яний, то й від них легко утворити Деревне, Дерев'яне для вираження такої ж приналежності поселення особі.
Менш ймовірний зв'язок назви Деревне (особливо Дерев'яне) з поняттям «поселення серед дерев», хоч подібне карбували літописці: «деревляни, бо осіли в лісах», тобто серед дерев. Попри Дерев'яне через Застав'я прямує до Стубли потік Ровець. Це колишня Рудка з «рудим» кольором води. Вона відливала ставки, один з яких іменують Мачулки, бо тут вимочували коноплі, льон, луб.
Дерев'яне має й інші мікрооб'єкти: покута «дільниця в напрямку Олики, де ніби розмістили татар „спокутувати“ провину»; Кундерів куток де першим поселився Кундерій; Здихальна гора прикра для переїзду піщана висота; Поясівщина "рівне поле, оточене ярами, долинами; Скриня-поле з колишньою чотирьохгранною заглибиною, за формою скрині; Смолярня- ліс, де була смолярня; Замочок-орний ґрунт в околиці колишнього панського двора; Волоки-вузькі наділи землі; Ціпакова лінія — частина лісу колишнього власника Ціпака; Рокитник — гай з чагарниковою рокитою; Митьонки — орний ґрунт колишнього лісника Митьонки; Третякова долина — низинне поле, належне Третяку; Панська долина — низинне поле на панській маєтності; Застінки - невеликі наділи орних ґрунтів за господарськими забудовами; Кругляки — поле неподалік мохового болота з «круглих підвищень»; Підосичники — культинована земля на місті лісу з осикових дерев; Стублове — поле в околиці річки Стубли; Чорнолози — сінокіс із заростями чорної лози; Шия — звужений луг за формою шиї; Печинчин чагарник — луг з чагарником, де косив Печинча; Броди — дільниця в околиці болотяних бродів; Лисичині штани — ліс посередині якого є болітце, звідки двома смугами простягаються дерева, нагадуючи форму штанів; Мельницький рів- місце яке уникають бо тут грабували, вбивали; Зайздрюкова криниця — колодязь біля двора Зайздрюка
Неподалік , у невеличкому ліску біля річки, знаходиться свердловина глибиною 200м,з цілющою артезіанською водою. Це кришталево чиста вода, що пробилася на поверхню з артезіанських глибин, і пройшла природний фільтр ґрунтів. Місцеві називають свердловину джерелом. З їх слів, засновником джерела був Володимир Антонович Плютинський. Джерело знайшли випадково, коли робили пробне бурування. Геодезисти шукали джерела з мінеральними водами і випадково натрапили на джерело. Сьогодні сюди, крім місцевих жителів, приїжджає багато людей з інших міст і сіл України щоб напитися життєдайної води і оздоровитися.
