Історія села Застав'я
Застав’я – село, яке нараховувало на кінець ХХ ст. 50 дворів, 246 жителів. У його центрі стоїть заново споруджена кам’яна фігура Святого Петра і Павла. Розбудовуючись, село формує від Брестського шосе аж до Голишева суцільну житлову смугу, оперту об зникаючий струмок Рудку.
У найдавніших записах Застав’я – присілок Клеваня. За даними 1603 року «Заставье» мало лише 19 дворів, які обслуговували Клеванський замок. Два роки опісля «заставчане» зазнали великої шкоди від повені.
У 1648 році козацькі загони «в предместьи Заставье» залишили при відступі багато «провізії», кілька возів, коней. Роком пізніше «на Заставьи» замкові дозорці затримали конокрадіїв, паліїв. Під час Берестецької битви 1651 року «подданые Заставья» допомагали повстанцям здійснювати переправу через Стублу. За картою 1777 року «Заставье» рахувалось «деревнею». І так аж до 1918 року.
За книгою Олександра Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся» Заставє або Заставя – «передмістя містечка Клевані, Рівненського повіту, 27 км. від Рівного, над р. Стублою. В кінці ХІХ ст. було там 51 домів і 330 жителів».
Назва Застав’я належить до «орієнтирних». Таких, що вказують на місце розташування. У даному разі «за ставом» Клеваня. За переказами і спогадами старожителів села Застав’я – Комар Марти Антонівни 1938 р.н та Селепини Любові Олексіївни 1935 р.н, в центрі села стояла фігура Святого Георгія, біля якої росли величезні тополі, але у 50-х рр. за Радянської влади цю фігуру розвалили, а десь у 70-х рр. заново спорудили кам’яну фігуру Святого Петра і Павла, яка стоїть і до нині.