Історія села Голишів
Історія села ГолишівГолишів, село, назва якого походить від прізвища Голиш. Воно засвідчене в 1603 році (Данило Голиш, Холоп, Новгород), хоч могло існувати дуже давно. Народне сприйняття назви Голишів основане на понятті «Голе місце». Мовляв тут, де центр села, була колись середлісна галявина, оперта об смугу заливних боліт. У ній виросли перші забудови.
У 1446 році князь Лев Свидригайло надає Михайлу Чарторийському маєток, в числі якого й село «Ялишов» на річці Стублі. Це і є перша згадка про поселення, але під іменем «Ялишов». Грамота 1545 року містить розпорядження короля Казимира про розподіл мит у Луцькому повіті. Акт 1569 року згадує «Голышов» у числі поселень, що належать Клеванському замкові. З 1630 року голишівські землі були передані Єзуїтам Клеванського костелу. Управитель Клеванського ксьондза жив у Голишеві. Один із Голишівських горбів має назву Ксьондзів.
З 17 століття «Голишев» був власністю Олександра Даниловича. З 1831 року «Голышевское имение» переходить у власність Російської держави. Після скасування кріпацтва у 1861 році селяни Голишева викупляли землю через банк. Звідси й назва хуторів «Банкові».
За даними 1889 року «с. Голышев при реке Стебенке волости Клеванской» мало 66 дворів – 526 прихожан з них 22 – римо-католики. Село мало водяний млин, смолярню, став. У церкві Воскресіння Христового, яка збудована в 1775 році, зберігалися копії метричних книг з 1830 року .
В 1911 році у відповідністю із Столипінською аграрною реформою в Росії, голишівці стали переселятись на хутори. Так були засновані хутори: Новини, Вовківня, Банкові. Першими поселенцями були родини Яцків, Симончуків, Гуньків,Свистунів.
