Історія села Старожуків
Історія села СтарожуківСтарожуків - старовинне село на лівому березі річки Стубли, якраз навпроти села Білів. Околиця Старожукова (колись Жукова) заселена в глибоку давність, про що свідчать городища, цвинтарища, кургани, могилки історичного і доісторичного періодів. Тут у урочищі Замостя, неподалік жуківського замчища, виявлено пам’ятки 11-13 ст., знахідки епохи кінцевого неоліту, бронзи.
Писемні згадки про село Старий Жуків маємо ще з 15 століття, коли в 1446 році великий князь Лев Свидригайло надав його князеві Михайлові Чарторийському, а Новий Жуків власністю цих князів став з 1587 року.
Назва Старожуків походить від особового наймення Жук (імені, прізвища чи прозвиська). Акт 1445 року таке прізвище засвідчує («дали…..Федору Жукови»), в польських джерелах особа Жук фігурує з 1136 року.
Об’єктом історичної культурної спадщини є храм св. Михайла (1611р), про що засвідчує багатий архів документів і стародруків в церкві св. Михайла. Там зберігаються книги «Євангеліон» (Львів 1727, Почаїв,1771), «Апостол» (Львів, 1719), «Часослов»(Почаїв, 1758), «Євангелія» (Львів, 1722), «Служебник» (Львів, 1742) та інші. Більшість цих стародруків залишилося від князів Чарторийських, свідчить про багатство і славу яку залишили щедрі меценати. Хрести на старому кладовищі – це також пам’ятки церковного мистецтва, тесані з місцевого каменя волинськими майстрами.
У 1660 році по дорозі до Жукова козаки вщент розбили поляків.
