Історія села Білів
Історія села БілівБілів, на думку вчених існував уже за князя Святослава Великого (956-966рр.), а в час першої згадки Пересопниці (1150) був підвладним монархові Андрію Юрійовичу Боголюбському. Відлуння цієї події знаходимо в «Старовинній історії Клеванського замку». Найдавніше достовірне свідчення про Білів дає грамота 1516 року, де сказано, що король Сигізмунд І дарує Богушу маєток «на имя Жуково с приселками, з Белевом».
З 1597 року «Белев» відходить до Андрія Одинця. На той час містечко процвітало за рахунок проведення торгів та з часом втратило роль торгового осередку й з 1793 року переходить до розряду сіл. Тоді він мав 700 жителів, 140 дворів. Тут були: церковно- приходська школа, крамниця, млин, земський склад насіння, кредитне товариство.
У церкві Благовіщення Пресвятої Богородиці (побудована у 1753 році) зберігалися копії метричних книг з 1786 року. Спалену в роки Другої світової війни церкву збудовано в 1993 році.
Назва Білів, можливо, походить від «місто, засноване на білому ґрунті», оскільки тут де височів замок, є й поклади крейди, їх видно і зараз, особливо на дні річки, за що ймовірно, її назвали Білюгою.
До Білева неофіційно відносили хутір Займиська, заснований в однойменному урочищі, де колись залягав дубовий ліс. Таку назву пов'язують з поняттям «займати»- брати для себе землю правом «першого зайняття».
На околиці села Білів по шляху до Пересопниці є древнє городище. Вчені вважають, що городище могло виникнути ще за часів Святослава Великого, князя Київського 967 – 969 рр. Також історики припускають, що син князя Андрія Боголюбського – того, що зруйнував Київ у 1167 році - Володимир, саме тут побудував фортецю Білгород при річці Білюзі.
Є у Більові ще одне місце з глибокою історією. Це Свято – Благовіщенський храм. Адже у 1991 – 1993 роках білівці втретє відбудували свій храм, який до сьогодні знаходиться в селі біля стародавнього городища.
На околиці села, під городищем знаходиться кришталево чисте, цілюще джерело. Жителі села використовують воду з джерела не лише для господарських потреб, але й з лікувальними цілями: щоранку вживають перед їжею, вмивають обличчя аби продовжити молодість, купають немовлят. Донедавна джерело було занедбане, але білівці зацікавилися ним і почали облаштовувати естетично.
